Українська ідея

Ідею вбити неможливо!
Людину – так. А не її.
Вже безліч раз в тяжкій борні
За неї гибли міліони,
Вона ж, мов Фенікс невмирущий,
Із попелу вставала знов.
Знов надихала і вела
Нових героїв за собою…
I ми, мій друже, із тобою
Давно сповідуєм її,
Та якось надто обережно,
Із острахом в душі:
А що нам скажуть владоможні,
Під ким ми ходимо щодня?!
Чого чекати? Бо вони ж
Її ніколи і ніде
До себе в серце не пускали.
Відкиньмо страх! Зробімо крок!
Мовчанню вже скінчився строк!