В курточці кольору першого листя…

В курточці кольору першого листя
З настроєм смаку останніх надій,
я шкандибаю обвітреним містом,
перетворившися майже на тінь.

Втративши всі сподівання на чудо,
вкотре учуся любити людей.
Я – не Месія, вони – не Іуди.
Чом же так важко наука ця йде?

Сонні трамваї, авто і маршрутки
спокоєм марять і тихим дощем…
Місто волає – випростує руки…
Нам би з ним віри, хоч трохи іще!

Добавлено: 28-11-2022

Оставить отзыв

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*