Вербонько

Вербонька мила вклонилась до річки,
Квітів весняних – персидський килим,
Що, моя сестро, рідненька сестричко,
Шелестом листя вітаєш сумним.

Глянь, моя мила,поглянь же довколо,
Квітом яскравим кульбаба пала.
Так сумувати ти будеш доколи,
Чим так до суму себе довела?

Ні, не забув я тих зоряних ранків,
Ранків, що віршами я зустрічав.
Ось тут я, мила моя ти веснянко,
Ось тут з тобою їх вголос читав.

Ні, не сумуй, я тебе не покинув,
Бачиш, до тебе я знову прийшов,
Глянь очерет, ось до сонечка лине,
Ні, я не втратив, а мрію знайшов.

Междуречье. Альманах. Выпуск второй. Дружковка: Издательство «Донеччина», 2002

Добавлено: 02-11-2018

Оставить отзыв

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*