Вій — вітерець

З вечора вітер волав божевільно,
Хмари на клапті рвучі наче лев,
Плакали хмари дощами безсильно,
Та рятувались на віттях дерев.

Вранці, втомившись гарсати по небу,
Вітер тихенько пошкрібся у дім,
Скиглив тоненько, жаліючи себе,
Вій — вітерець на порозі моїм.

Я, пожалівши цього розбишаку,
В хату заніс та на лаву поклав,
Він, відпочивши і наче в подяку,
Добрим мені вентилятором став.

Виктор Иваниенко. Владислав Марко. Исповедь. Стихи. Донецк: Отечество, 2001

Добавлено: 12-02-2019

Оставить отзыв

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*