«Внутрішня еміграція»

Набувши досвід вивчення людей,
Себе примушує навіки збайдужіти —
Доволі! Досить! Годі, и т. д.
Пора пустельником пожити.

Прости мене, закутий Прометей,
Ти напівбог, а я малий та грішний…
Отож іду саджати сельдерей,
Та буряки від вишні та до вишні.

А в монастир не хочу, там бардак,
Там лицеміри, блазні та клікуші…
Не Пастернак, а просто пастернак,
Нехай мені зворушить ніжно душу..

Насмикаю уранці окунців,
У казанку зварю духмяну юшку,
Міркуючи про долю огірків,
Та про проблеми моркви та петрушки.

А потім буду нищити жуків,
Цих враженят вкраїнського народу
(в увазі маючи двоногих шкідників),
Я досвід набуваю на городі.

Виктор Иваниенко. Владислав Марко. Исповедь. Стихи. Донецк: Отечество, 2001

Добавлено: 12-02-2019

Оставить отзыв

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*