Ворожка

  (пісня)

В моїм краю у сиву давнину,
Де дві ріки звиваються в одну,
В самотній хаті край села,
Ворожка — дівчина жила.

ПРИСПІВ:

Збирала ворожка траву по росі,
Пташиной співала чарівні пісні,
Підспівував їй зачарований світ,
Ворожці вродливій, мов маковий цвіт.

Злі люди плітки розпускали в селі;
«Ворожка літає вночі на метлі»,
Але вона тільки стиха сміялась,
Бо в небо у пісні високо здіймалась.

А чутка ще зліша в селі пролунала:
«Ворожка посуху на землю послала»,
А потім злі люди, упившись на свято,
Спалили дощенту ворожкину хату.

Ворожка сказала: «Бувайте ж щасливі»,
І в небо здійнялась із пісней тужливой,
І більше її у краю не чувати,
Ворожки, що піснею вміла літати.

Виктор Иваниенко. Владислав Марко. Исповедь. Стихи. Донецк: Отечество, 2001

Добавлено: 12-02-2019

Оставить отзыв

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*