Я підіймаю очі догори…

Я підіймаю очі догори
І бачу вічную картину;
Вже птахи розлетілись — хто куди,
Погоду наганяючи бурхливу.

Зібрались хмари наді мною,
Чекаючи завдання від Творця,
І вітер заревів з журбою.
Це ніби вирій полоненого взірця
Не відпускає і гуде,
Як ніби світ скажений!

Добавлено: 23-05-2023

Оставить отзыв

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*