Я збудую палац з свого серця…

Я збудую палац з свого серця
В непролазних шипшинових хащах,
Замаскую стежини та дверці
Від поганого ока покраще.

Я прикрашу палац, як корону,
Перламутром конвалій,
Рубіном троянд та ще кольором сталі,
Та ще кольором – темний кобальт.

Я оздобив палац не для себе,
А для тих, кого дуже люблю,
Заходіть, вас благаю, до мене,
Вам під ноги вірші розстелю.

Заходіть, мої любі, до мене,
Не знімаючи зтертих чобіт,
Заходи, моя втомлена леле,
Вже готовий вам царський обід.

У палаці всього попід вінця,
Накопичив багато добра –
Лише зраді немає тут місця
I немає і сліду раба.

Ви живіть тут у теплій хатині,
А підете – від суму помру,
I палац полетить небом синім
Чи провалиться в землю сиру.

Поэзия Дружковки. Поэтический сборник. Дружковка: ПримаПресс, 2000

Добавлено: 27-12-2017

Оставить отзыв

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*