Я згораю в зажурі, потопаю в жалю…

«Стискаються в герці скажені сини України»
                                                                В. Стус

Я згораю в зажурі, потопаю в жалю —
Знову мчиш, Україно, у старе «де жа вю»?
Чорні коні летять над твоєй сивиной,
І повітря дзвенить громадянськой війной.

Очі світяться гнівом з — під кудлатих чубів,
То прокляття волхвів ми несем на собі.
То сусідки мордатой отруєна брага,
В божевілля ввела гайдамацьку ватагу.

З під канапи повзе довгой стрічкой гадюка,
Павутиння плете, мов павук мамелюка,
Брюховецького тінь збаламучує Січ,
І ляга на Вкраїну штучно створена ніч…

Виктор Иваниенко. Владислав Марко. Исповедь. Стихи. Донецк: ООО «Отечество», 2001