Євген Леопольдович Недзельський

120-річчя від дня народження письменника,
          перекладача, 
журналіста,
          культуролога-карпатознавця,

          громадського діяча (1894-1961)

Майбутній журналіст, письменник, перекладач, дослідник культурного минулого Закарпаття Євген Леопольдович Недзельський народився 16 листопада 1894 р. в с. Іванівці Сумського повіту Харківської губернії (нині – Сумська область, Україна) у родині дрібного дворянина. Вдома він приватно пройшов курс початкової школи, після чого протягом 1905-1913 рр. здобув середню освіту у Сумський Олександрівській гімназії. Відтак Недзельський відрядився до далекого Петербургу, де навчався одночасно на будівельному відділенні політехнікуму та в Інституті цивільних інженерів. Проте історія та література вабили юнака набагато більше, ніж технічні науки. Тому у 1914 р. він переїздить до Москви, де стає студентом історійко-філологічного факультету Університету ім. Ломоносова. Тут Недзельський робить перші спроби в літературознавстві та художньому перекладі, видає поетичну збірку «Радость в страдании» (1915). У Москві він заводить дружні стосунки із багатьма видними літераторами, зокрема з Володимиром Маяковським (1893-1930).

Більшовицька революція завадила Євгену Леопольдовичу завершити навчання. Наприкінці 1917 р. він повертається до Суми, де працює інспектором відділу освіти повітової управи, а згодом – директором з питань літератури та мистецтв Сумського народного університету. В 1918 р. у Харкові виходить його друга поетична збірка «Завоєнний плач», присвячена трагічній темі громадянської війни. В 1920 р. у розпал громадянської війни Є. Недзельський добровільно вступає до Білої армії барона Петра Врангеля (1878-1928), в її складі бере участь у боях на території Криму, отримує поранення.

Із жовтня 1920 р. Євген Леопольдович – на еміграції, спочатку в Туреччині, а від 1922 р. – у Чехословаччині. Проживаючи у Празі, він навчається на філософському факультеті Карлового університету, який завершує у 1926 р. зі ступенем доктора філософії (PhD). У цей час він активно дописує до емігрантських часописів: «Воля России», «Записки наблюдателя», «Младорусь», «Центральная Европа», працює кореспондентом з питань культури та літератури у газеті «Дни», певний час редагує літературний журнал «Своими путями». Із його літературознавчих публікацій цього періоду слід відмітити статті «Народная поэзия в годы революции» (Воля России. – 1924. – №№ 5, 6-7) та «Памяти Есенина» (Воля России. – 1926. – №№ 11). У 1922 р. Недзельський стає одним із членів-засновників «Союза руських писателей и журналистов в Чехословакии», а впродовж 1925-1927 рр. – виконує функції скарбника цієї організації, крім цього бере активну участь у діяльності неформального об’єднання російських письменників-емігрантів «Даліборка» та «Союза руських студентов в Чехословакии». У Празі в числі його найближчих друзів-літераторів були Марина Цвєтаєва (1892-1941) та її чоловік Сергій Ефрон (1893-1941). Після того як Ефрон та Цвєтаєва виїжджають з Чехословаччини, Недзельський тривалий час переписується з ними (частина переписки Ефрона з Недзельським була видана у 1994 р. у Фінляндії окремою книгою).

На початку 1927 р. Недзельський переїздить до Ужгорода, де за рекомендацією «Союза русских писателей и журналистов в Чехословакии» отримує посаду завідувача бібліотеки «Русского культурно-просветительского общества им. А.В. Духновича», паралельно із 1928 р. працює редактором-співробітником літературно-історичного журналу «Карпатский свет», на сторінках якого у тому ж 1928 р. публікує ґрунтовне дослідження «О чешской поэзии преимущественно лирической». У 1932 р. Недзельський стає редактором-співробітником газети «Карпаторусский голос», випуск якої розпочали в Ужгороді місцеві політики Йосип Камінський (1878-1944) та Стефан Фенцик (1892-1946). На початку 1934 р. через зв’язки Фенцика з польським урядом «Карпаторусский голос» був закритий чехословацькою владою. Того ж року Камінський та Недзельський спільно з кількома впливовими діячами русофільського табору розпочали випуск лояльної до чехословацького уряду газети «Русский народный голос». Недзельський спочатку був членом її редакційно-видавничого комітету, а невдовзі і аж до моменту закриття (осінь 1938 р.) – відповідальним редактором.

Проживаючи у Підкарпатській Русі Недзельський не полишає літературної творчості: випускає збірку прози «Народные рассказы» (1931) та плідно працює над перекладами творів чеських літераторів – публікує авторизовані переклали у журналах «Карпатский свет» та «Центральная Европа», видає анталогію «Из чешской лирики» (Ужгород, 1928), «Избранные рассказы» Яна Неруди (Ужгород, 1929), поему «Май» Карла-Гінека Махи (Ужгород, 1936).

Ще працюючи у бібліотеці «Общества им. А. Духновича», Недзельський проявив науковий інтерес до досі невідомих для нього літературних надбань Підкарпатської Русі. Наприкінці 1920-х рр. в чехословацькій та зарубіжній періодиці одна за одною з’являються  його статті, серед яких: «Ал. Вас. Духнович» (Временник Старвопигийского института. – Львов. – 1928), «А. И. Добрянский» (Центральная Европа [Прага]. –1928. – № 23; Зоря [Ужгород]. – 1931. – № 8-10), «То, чем мы не интересовались: Из культурного пришлого Подк. Руси» (Руль [Берлін]. – 1929. №№ 2646, 2648), «О Карпаторусской поэзии» (Центральная Европа. – 1928. – № 3) та ін. А у 1932 р. в Ужгороді виходить обширна і багата на фактаж монографія «Очерк карпаторусской литературы», в якій проаналізовано (щоправда – з русофільських позицій) літературний розвиток краю від найдавніших часів до початку XX ст.

У цей час Недзельський не оминає своєю увагою й проблем сучасного розвитку крайової літератури. Впродовж 1930-х рр. з-під пера літературознавця виходять ґрунтовні узагальнюючі дослідження: «Десять лет карпаторусской литературы» (Карпаторусские достижения. – Мукачево, 1930), «Литература и издательская деятельность на Подк. Руси после переворота» (Подкарпатская Русь за годы 1919-1936. Ужгород, 1936). «Novà karpatorskà beletrie» (Podkarpatskà Rus. – Bratislava, 1936), «Карпаторусская тема» (Русскій Народный Голосъ. – 1935. № 118), «О карпаторусском писателе, издателе, читателе…» (Русский Народный Голос. – 1935. – № 186), «История с литературой» (Русский Народный Голос. – 1936. – № 93), огляди творчості молодих закарпатських літераторів: Андрія Карабелеша (1906-1964) (Андрей Карабелеш // Русская земля [Ужгород]. – 1929. – № 47-48; Андрей Карабелеш. Избранные стихотворения // Центральная Европа. – 1929. – № 5), Миколи Горняка (1914-?) (О молодом романтике Коле Лаборчанине // Лаборчанин К. Живая быль. – Кошицы, 1935), Олексія Фаринича (1911-1991) (Карпаторусская художественная проза (Алеша Маковичанинъ) // Русский Народный Голос. – 1935. – № 28), Михайла Козика (Новое веяние // Русский Народный Голос. – 1935. – № 125), Юлія Боршоша-Кумятського (1905-1979) (О.Ю. Боршоше-Кумятском // Русский Народный Голосъ. – 1935. – № 155), розвідки, присвячені життю та науковому доробку видатних місцевих та чеських карпатознавців: «Къ характеристике личности Е.И. Сабова (К годовщине смерти)» (Русский Народный Голос. – 1935. – № 179), «Страж Славы Матери. К семидесятилетию проф. д-ра Любора Г. Недерле» (Русский Народный Голос. – 1935. – № 169), «Д-ръ Антонин Гартл (К пятидесятилетию со дня рождения)» (Русский Народный Голос. – 1936. – № 9) та ін. Певне місце у своєму науковому доробку Недзельський відводить постаті першого президента ЧСР Томаша Гарика Масарика в крайовій літературі та фольклорі. Цій темі, зокрема, присвячені його статті «Устами народа: Т.Г. Масарик в карпаторуссой поэзии» (Русский Народный Голос. – 1935. – № 50), «Masàrik v karpatoruski pisni» (Podkarpatskà Rus. – Bratislava, 1936) та брошура «T.G. Masàrik v karpatoruském bàsnistvi» (Братислава, 1937).

У цей час Недзельський активно сприяє самоорганізації молодих літературних сил краю. Так у 1936 р. за його ініціативою у Мукачеві створюється «Союз карпаторусских писателей», членами якого стають місцеві та приїжджі російськомовні автори: Андрій Карабелеш, Михайло Попович (1908-1956), Йосип Жупан (1904-1987), Андрій Патрус (1917-1980), Олексій Фаринич, Олександр Дехтерьов (1889-1959), Омелян Балецький (1919-1981), Федір Іванчов (1916-2007) та ін. Того ж року при редакції розпочинається випуск книжкової серії «Библиотека «Содружество» (спільний проект газети, «Самообразовательного кружка» Мукачівської гімназії та товариства закарпатських студентів «Возрождение»), в якій впродовж 1936-1938 рр. виходять книги Василя Добоша, Омеляна Балецького, Дмитра Рущака, Тиберія Жидовича, Андрія Патруса та Федора Іванчова.

Після Віденського арбітражу і включення частини території Підкарпатської Русі до Угорського королівства Євген Недзельський переїздить до Хуста, де разом із міністром автономного уряду Едмундом Бачинським (1880-1945) та його секретарем Калманом Бляшиним (1901-?) робить безуспішні спроби відновити видання «Русского Народного Голоса». Навесні 1939 р., після зайняття усієї території краю угорськими військами, він повертається до Ужгорода. Тут невдовзі влаштовується на роботу в редакції газети «Русский вестник», а пізніше її наступників – «Русская правда» (1939-1940) та «Русское слово» (1940-1944), де опікується питаннями літератури та культури. У цей час він продовжує роботу по організації літературних сил краю. Так, у 1940 р. спільно з літературним редактором «Русской правды», письменником Іваном-Георгієм Керчею (1914-1951) Недзельський створює «Союз угро-русских писателей», який опікується молодими російськомовними авторами та «Литературными школами» – творчими гуртками, які у той час діють при Ужгородський, Мукачівський та Хустській гімназіях. Невдовзі при «Союзе…» організовується видавнича серія «Библиотека современных угро-русских писателей», в якій впродовж наступних років виходять перші книги Юрія Гойди (1919-1955), Івана-Геогія Керчі, Семена Панька (1920-1976), Василя Сачка (1922-2010) та інших письменників-початківців, колективні збірки: «12», «Накануне», «Живая струя», «Будет день», «Литературный альманах». На сторінках колективних видань Недзельський виступає і з власними поезіями. Зокрема його вірші «Имя рек», «Беглецы», «Девицам», «Поэма о червяке», «Невеста поет», «Утешение», «Вернусь ли в родные сени», «Ода к жизни», «Сон наяву» та «Крысолов» були опубліковані  у колективній збірці «Накануне» (Ужгород, 1941), ще сім поетичних творів ввійшли до «Литературного альманаха» (Ужгород, 1943).

У цей час Недзельський продовжує вивчення історії та сучасного розвитку крайової літератури. У 1939 р. виступає з ініціативою створення історичної хрестоматії закарпатської літератури, закликаючи до її укладання колег-літературознавців. Проте, через брак коштів, а, можливо, й проблем політичного характеру, ця праця так і не була видана. Серед його тодішніх публікацій, присвяченних проблемам закарпатської літератури, слід відзначити рецензії на твори Олексія Фаринича (Снопик // Русский вестникъ. – 1939. – № 4), Івана-Георгія Керчі (О нашей детской литературе: Монисты // Русское слово. – 1941. – № 26), оглядову статтю «1940 год у угро-русских поэтов» (Огоньки. – Ужгород, 1941), ґрунтовне дослідження літературної та наукової творчості Федора Потушняка (1910-1960) (Критические заметки о творчестве Ф. Потушняка // Русское слово. – 1942. – №№ 42-47) та ін. До речі, у період 1939-1944 рр., не бажаючи привертати уваги угорської влади до своєї персони, Недзельський підписує свої праці, публіцистичні повідомлення та художні твори здебільшого псевдонімами та криптонімами: Н. Средин, Е.Н. (ними він користувався ще з чехословацьких часів), Юрий Вир, Василий Турий, Иван Говерла, Ад. Изворин, Н. С-н, Н.С.

В угорський період Недзельський заявляє про себе і як талановитий культуролог. Ще з початку 1930-х рр. він активно цікавиться розвитком в краї театрального мистецтва, публікує на цю тему ряд статей у часописах «Русская земля», «Русский Народный Голос», «Народна школа» та ін. Ці публікації лягают в основу його ґрунтовної монографії «Угро-русский театр», виданої у 1941 р. В ній проаналізовано розвиток закарпатського театру до початку 1940-х рр. Впродовж  1942-1943 рр. на сторінках журналу «Зоря-Hajnal», який видавало в Ужгороді «Подкарпатское Общество Наук», Недзельский публікує дослідження «Сучасні рускі художники» та «Похоронный звычай у подк. русинов», які згодом виходять у вигляді окремих брошур-відбитків.

У перші місяці після приходу у Закарпаття військ Червоної армії Недзельський продовжує відігравати помітну роль у культурному житті краю – дописує до газети «Закарпатская Украина», входить до першої комісії з організації Ужгородського університету, створеної у березні 1945 р. при Народній Раді Закарпатської України, бере участь к організаційних зборах письменників Закарпатської Украйні. Однак, вчасно зрозумівши, що колишній «білогвардієць» і співробітник «буржуазних» часописів – зайвий у радянській тоталітарній системі, він вирішує залишити Закарпаття та у другій половині 1945 р. виїздить з родиною до Чехословаччини. Впродовж 1945-1947 рр. він проживає у Празі, викладає в місцевій російській гімназії. А у 1947 р. перебирається до Пряшева, де до 1958 р. працює редактором у видавництві екзархату Православної церкви Московського патріархату. Серед його карпатознавчих досліджень цього періоду найпомітнішими були – міні-хрестоматія «Пряшевщина в літературних образцах» (Пряшевщина. – Прага, 1948), фундаментальна біографічна розвідка «И.А. Сильва (вступна стаття до книги: Иван Сильвай (Урнил Метеор). Избранные произведения. – Пряшев, 1957) та об’ємний фольклорний збірник «З уст народу» (Пряшів, 1955), у якому підсумовано доробок крайової фольклористики XIX – першої половини XX ст. За твердженням біографів, в останні роки життя Недзельський активно займався пошуком відомостей про засновника першого ужгородського багатоголосого хору Костянтина Матезонського. Проте, його нотатки залишилися в рукописах, доля яких наразі не відома.

Євген Недзельський помер у 1961 р. в Пряшеві, де й похований. Після смерті і в Закарпатті, і на Пряшевщині ім’я вченого або не згадувалося взагалі або ж – виключно негативному контексті. І лише із розпадом СРСР та падінням комуністичних режимів у Центральній Європі воно поступово почало виринати із глибин забуття. Проте його багатоманітна наукова та літературна спадщина Недзельського ще досі чекають на об’єктивне вивчення, а, можливо, й перевидання…

Костянтин Куцов

Джерельні приписи:

1. Изворинъ, А. Похоронный звычай у подк. Русиновъ (Загальный описъ) / Ад. Изворинъ. – Унгваръ : Книгопечатня ПОН, 1943. – 14 с.

2. Изворинъ, А. Сучасні рускі художники / Ад. Изворинъ. – Унгваръ : Книгопечатня ПОН, 1943. – 54 с.

3. Недзільській, Е. Народные разсказы / Евгеній Недзільській. – Ужгород : Уніо, 1931. – 49 с.

4. Недзільській, Е. Очеркъ карпаторусской литературы / Евгеній Недзільській. – Ужгород : Школьная помощь, 1932. – 287 с.

5. Недзільській, Е. Угро-русский театр / Евгеній Недзільській. – Унгваръ : Уніо – Г. Миравчикъ, 1941. – 109 с. : илл.

6. Nedzielskij, J. T.G. Masàrik v karpatoruském bàsnistvi / J. Nedzielskij. – Bratislava, 1937. – 30 s.

* * *

7. З уст народу: Прислівя, приказки, заклинання, примовки, загадки і приповідки Закарпаття / склав і вступ написав Є. Недзельський. – Пряшів. Вид-во КСУТ, 1955. – 364 с.

8. Из чешской лирики / переводъ и вступ. ст. Е. Недзільскаго. – Ужгород : Школьная помощь, 1928. – 88 с.

9. Маха, К.Г. Май : поэма / Карлъ Гинекъ Маха ; перевод и вступ. ст. Е. Недзільскаго. – Ужгород : Школьная помощь, 1936. – 120 с.

10. Неруда, Я. Издранный разсказы / Янъ Неруда ; перевод и вступ. ст. Е. Недзільскаго. – Ужгород : Школьная помощь, 1929. – 112 с.

* * *

11. Недзельский, Е.Л. Пряшевщина в литературных образцах / Е.Л. Недзельский // Пряшевщина: историко-литературный сборник / гл. и огл. ред. И. С. Шлепецкий. – Прага : Хутор, 1948. – С. 164-238.

* * *

12. Бескид, Г. Написав высше 30 книжок православ’ю (Евгеній Недзельскый, 16.11.1894–1961) / Гавриїл Бескид // Русиньскый народный календар на 2004 рік / зоставитель А. Зозуляк. – Пряшів : Русинська оброда, 2003. – С. 122-123. : портр. – Текст русин. мовою.

* * *

13. Разгулов, В. Проявил ярко свій талант: к 100-летию Е.Л. Недзельского / Единство-плюс. – 1994. – № 47. – С. 4.

14. Падяк, В. Нарис історії карпаторусинської літератури XVI-XXI століть / Валерій Падяк ; Дослідний центр карпатознавства. – Ужгород : Вид-во В. Падяка, 2010. – 204 с. : іл. + Карта.
Зі змісту: [про Є. Недзельського]. – С. 10, 104, 11-113, 120, 123, 129, 131, 136.

15. Падяк, В. Нарис історії карпаторусинської літературы XVI-XXI сторична / Валерій Падяк. – Пряшів : Сполок русиньскых писателъв Словенъских, 2012. – 140 с. – Текст русин. мовою.

Календар краєзнавчих пам’ятних дат на 2014 рік. Рекомендаційний бібліографічний посібник. Ужгород: Видавництво В. Падяка, стр. 315-322, 2013

Добавлено: 10-08-2018

Оставить отзыв

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*