За туманом

За туманом в ніч пішов,
В краплях розчинився,
Темну ніченьку прислав,
Вранці просльозився.

Де, куди, до кого йшов?
Сам себе питаю,
Де, коли, кого знайшов…
З тим і пропадаю.

З ким серденько поведе –
Піду світ за очі,
Не розкажу вам про те –
Ви до слів охочі.

Я ж за серденьком іду,
В тім і маю спокій,
З ким зустрінусь, з тим дружу,
В нічці одинокій.

Із туману привид білий
Враз з’явився із води,
Її риси славні, милі,
Що й до ранку не втекти.

Привид білий… То дівчина,
Що блукала в ночі.
На вес те була причина,
Виплакані очі.

Ми із нею обнялися
Та й пішли лугами
В дикі трави, де водиця,
Хащами, ярами…

Обнімав я ту дівчину,
Заплутався в косах,
За світ сонця, спозаранку,
Спочивав у росах…

Легко й хороше з туманом
В інші виміри іти…
Я зріднився з тим таланом,
То ж і тягнусь до води.

*

Ліг на плечі туман білий.
Серце повнеє води…
Я з тобою, туман милий,
Ми з тобою вже – брати.

Я навік уже з тобою
В краплі чистої сльози,
По долині йду з водою,
Вже небачений людьми.

17.06.2005

Путевые заметки “Там, за горизонтом”

За далями – дали. Стихи, заметки, иллюстрации автора. К.: ДИА, с. 242-243, 2008

Добавлено: 15-08-2016

Оставить отзыв

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*