Зневага

Холодний піт. А сам гарячий.
Вмикач шукаю на стіні.
Побачив рила знов свинячі, –
Я, мабуть, сплю. А, може, ні?

     Блищить яскраво позолота,
     Кришталь і срібло, і парча,
     А ця вгодована сволота,
     Щось ремиґає, саранча!

Що я забув тут, полохливий,
В цім фешенебельнім хліву?
Що я забув? Чи це важливо? –
Принаймні, я тут не живу.

     Що за видіння достобіса?! –
     Я зараз точно закричу!
     Вони – їдять! – коштовний бісер,
     А я їм бісер той мечу.

Та раптом зникла та облуда,
Напевно, все-таки я спав: –
Круг мене щось жували люди,
А я поезіі читав…

     …Аплодисменти ваші марні, –
     Якщо вам хочеться жувать,
     То в будь-який, але свинарник,
     Нас не запрошуйте читать.

Междуречье. Альманах. Выпуск второй. Дружковка: Литературная ассоциация «Современник». Издательство «Донеччина», 2002

Добавлено: 05-10-2018

Оставить отзыв

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*