Золотий гусак

(За братами Грімм)

В одного чоловіка було три сини: два розумних, а третій — дурень-дурнем. До нього ставилися презирливо, завжди насміхалися над ним та ображали.

Якось старший син зібрався у ліс по дрова. Дала йому мати на дорогу смачний здобний пиріг і пляшку квасу, щоб не знав він ані голоду, ані спраги.

Прийшов хлопець до лісу і зустрів там старого. Незнайомець і каже:

— Пригости мене шматочком пирога та ковтком квасу.

Розумний юнак відповів:

— Якщо я пригощу тебе пирогом та квасом, то мені самому мало залишиться. Іди собі з Богом!

Сказав це хлопець і пішов далі. Почав він рубати дерево. Та тільки вдарив сокирою — тріска відлетіла і поранила руку. Ні з чим довелося йому додому повертатися.

Потім у ліс пішов середній син. І йому мати дала смачний пиріг і пляшку квасу. І йому зустрівся дідусь, який попросив шматочок пирога і ковток квасу. Середній син, теж розумний, відповів:

— Коли пригощу тебе, то мені самому мало залишиться.

Сказав це і пішов далі. Почав він дерево рубати. Та тільки вдарив сокирою — тріска відлетіла і поранила йому ногу. І цей хлопець ні з чим повернувся додому.

Став проситися до лісу молодший син — дурень:

— Дозвольте мені, батьку, хоча б раз у ліс піти, дров нарубати.

— Ні, не підеш! Розумні брати ходили, та тільки собі нашкодили. Куди ж тобі, — відмовив батько.

Та дурень не відступався і нарешті батько погодився:

— Добре. Йди. Може лихо тебе чомусь навчить і станеш розумнішим.

Дала йому мати пиріг, що на воді замісила, й пляшку кислого квасу. Прийшов Дурень у ліс і зустрів того ж дідуся. Привітався незнайомець і каже:

— Пригости мене шматочком пирога і ковтком квасу з пляшки.

Хлопець щиросердо відповів:

— У мене пиріг на воді замішаний, а квас кислий. Та якщо тобі це до смаку, давай сядемо і разом поїмо.

Дістав дурень свій прісний пиріг та кислий квас. Та коли вони стали їсти і пити, то виявилося, що пиріг здобний, а квас солодкий.

Подякував дідусь дурня та й каже:

— За твоє добре серце я віддячу тобі. Ось стоїть старе дерево. Під його корінням ти знайдеш щось цікаве для тебе.

Сказав це і раптом зник.

Підійшов дурень до дерева, тільки почав його рубати, а воно й звалилося. Бачить хлопець — сидить на корінні гусак, пір’я в нього з чистого золота. Взяв дурень гусака і пішов додому. Та по дорозі зайшов до шинка.

У хазяїна шинка були три доньки. Побачили вони гусака і стало їм цікаво: що це за такий чудернацький птах. Кожній дівчині захотілося висмикнути з гусака хоча б по пір’ячку, щоб прикрасити капелюшок.

Тільки хлопець відлучився, як старша сестра доторкнулася до гусака і одразу ж прилипла до нього.

Середня сестра хотіла відштовхнути старшу, щоб собі взяти золоте перо, та ледве торкнулася її, як одразу прилипла. Теж саме сталося і з третьою сестрою. От і змушені вони були йти за дурнем.

По дорозі зустрівся їм пан і почав соромити дівчат:

— Який сором! Не гоже дівчатам за парубками бігати!

І він схопив молодшу сестру за руку, збираючись відтягнути її. Та тільки до неї доторкнувся, як теж прилип.

І пан змушений був бігти за дурнем. Ось біжать вони полем і зустрічаються їм селяни. Пан став кричати. щоб вони звільнили його. Та тільки ті селяни доторкнулися до пана, як одразу прилипли до нього.

Весело було дурню, і вирішив він прямувати у місто, де був королівський палац.

У короля була донька та така серйозна, що ніхто ніколи не бачив, навіть, як вона посміхається. Тому король видав наказ: той, хто розсмішить принцесу, стане його зятем.

Прочув про це дурень і з ватагою супутників пішов прямісінько до палацу.

Як побачила принцеса цю кумедну картину, почала сміятися так, що зупинити її було неможливо.

Щасливий дурень вже бачив себе нареченим принцеси. Та королю не подобався майбутній зять і став він вигадувати різні відмовки.

— Приведи до мене такого чоловіка, який зміг би випити двадцять бочок вина, — наказав король дурневі.

Тут хлопець і пригадав дідуся: «Старий, мабуть, зможе мені допомогти». І відправився дурень у ліс. Та старого він не зустрів, а на тому самому місці, де він колись рубав дерево, побачив якогось чоловіка. По його обличчю було видно, що незнайомець чимось засмучений. Став хлопець розпитувати його:

— Що трапилося? Чому сумуєш, добрий чоловіче?

— Спрага мене замучила. Ніяк не можу її вгамувати. Холодної води я не п’ю, а бочка вина для мене, як краплина у склянці.

— Я тобі можу допомогти, — сказав дурень. — Ходімо зі мною, і ти вдосталь нап’єшся.

Привів дурень незнайомця до королівського палацу. Сів чоловік біля велетенських бочок з вином і став пити. Не минуло й доби, а бочки стали порожніми.

Прийшов дурень до короля, а той розсердився, що простий хлопець, якого всі вважають дурнем, хоче взяти принцесу за дружину. І вигадав нове завдання:

— Приведи до мене такого чоловіка, який міг би з’їсти гору хліба.

Знову попрямував дурень у ліс. І зустрів там засмученого незнайомця.

— Чому ти сумуєш, добрий чоловіче? — спитав хлопець.

— Дуже я зголоднів. Навіть з’їв би гору хліба.

— Йди зі мною і ти отримаєш те, про що мрієш, — запропонував дурень.

Хоч незнайомець і з’їв увесь хліб, але король ще вигадав завдання:

— Побудуй для мене корабель, який не тільки по воді може плавати, а й по суходолу ходити.

Знову дурень пішов до лісу. Цього разу його зустрів там дідусь та й каже:

— Настав час по-справжньому віддячити тобі.

І дав дурню корабель, на якому той попрямував до палацу.

Побачив король корабель і не зміг вже відмовити хлопцю.

Так дурень одружився на принцесі.

Скарбниця казок світу. Збірка. Упорядник І. В. Гончаренко. Для молодшого шкільного віку. Харків: Промінь, стр. 38-41, 2004

Добавлено: 18-06-2019

Оставить отзыв

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*