Зозуля

Зозуля пророчить з зеленого гаю,
Пророчить – пророчить, а потім мовчить –
Невже вона справді все відає-знає
Про тую останнюю мить?
Зозуля, пташинко, я дуже втомився,
Блукаю між думок та справ,
А жити-таки не нажився,
Безглуздих ролей не дограв.
Нанизуй, пташино, пророче намисто
Та ним ошукай – пожалій,
Накуй мені років хоч двісті,
Хоч триста
Й неправдою цею зігрій.

Поэзия Дружковки. Поэтический сборник. Дружковка: ПримаПресс, 2000

Добавлено: 27-12-2017

Оставить отзыв

Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*